Українська Мова
Українська Мова
Зоряна Живка (Зоя Жук)
ДОБРЕ ВДОМА
(Оповідання)
У кожного є дім.
Пташки́ живуть у гніздах.
Звірі — у норах.
Риби — у річці чи в морі.
Бджоли — у вулику.
Мурахи — в мурашнику.
А равлик навіть носить свою хатку зі собою!
Книжки́ мешкають у книгарнях, у бібліотеках, на книжкових полицях осель.
Зорі — на небі.
Люди — в будинках.
А сміття живе на смітниках і в сміттярках. Це його оселя, і воно її дуже любить. Йому там затишно й зручно. Тому сміття дуже засмучується, коли люди необачно кидають його там, де заманеться. Тоді воно стає вуличним сміттям.
Сміттям-безхатьком. День і ніч воно зажурено вештається містом або вздовж сільської дороги. І навіть — страшно подумати! — лісом.
Блукає, скиглить-шелестить, кидається під ноги перехожим, ніби приблудний пес. І тихенько просить: «Допоможіть мені дістатися до рідного смітника!»
А нещасне сміття тиняється хідниками та клумбами, парками і дитячими майданчиками, солодко мріючи про затишну сміттярку...
Галина Малик
ЧОМУ РАВЛИК ХОВАЄТЬСЯ
Якось до Равлика завiтала Не-Дуже-Чемна-Жаба.
— Запроси мене до своєї хатки, — сказала вона Равликові.
— Але ти у ній не помiстишся, — вiдповiв Равлик.
— Я ж прийшла до тебе в гостi? — спитала Жаба.
— В гостi... — розгублено мовив Равлик.
— Отож ти мусиш мене запросити! — закричала Не-Дуже-Чемна-Жаба.
Ніяково стало Равликові.
Справдi, якось негарно виходить.
Прийшли до тебе в гостi, а ти не можеш запросити до хатки.
Вилiз Равлик зi своєї мушлi й каже:
— Заходь, будь ласка!
Почала Жаба лiзти.
I вона лiзла, лiзла і пхалася до маленької мушлi, аж доки мушля трiснула й розпалася на двi половинки.
I залишився бiдний Равлик без домiвки.
Вiн збудував собi нову хатку.
Але вiдтодi, як тiльки хтось торкнеться його, Равлик одразу ж ховається.
Вiн думає, що це знову до нього в гостi прийшла Не-Дуже-Чемна-Жаба.
Немає коментарів:
Дописати коментар