понеділок, 25 травня 2020 р.

Вівторок 26.05.2020

Українська Мова 

Уважно передивись відео і ЗАПАМ'ЯТАЙ як робити звуковий аналіз слів: 


Українська Мова 

Передивись відео і далі прочитай сам

"У школі я була найменшою і наймолодшою у класі, вчилася на «відмінно». Довго почувалася «новенькою», бо ми переїхали. Та ще й мої батьки стали працювати тут же вчителями. «Біла ворона» — це про мене. Мабуть, потрібна була певна сміливість, щоб подружитися з такою дівчинкою, як я. І доки ми не познайомилися ближче з Лесею та Оксаною, моїми найліпшими друзяками були книжки. Коли ти самотній, коли здається, що ніхто тебе не розуміє, добра історія завжди підтримає й подарує радість. Я так багато читала, що більше пам’ятаю про книжки, аніж про школу". (Тетяна Стус)

 

Тетяна Стус (Щербаченко). Смугастик. Дитяче оповідання. Книжка Біла, Синя та інші. Малюнки Жені Миронюк

 

Хороша мурнявська книжечка. Легка й грайлива. Проте змусить замислися і дорослих, і дітей. Не лише про те, що є у пташок: ноги чи лапки; скільки лапок у павучків, якого кольору бувають звірі, а й, наприклад, чи літають ті, в кого немає крилець…


 

Тетяна Стус (Щербаченко). Смугастик. Дитяче оповідання. Книжка Біла, Синя та інші. Малюнки Жені Миронюк

Тетяна Стус (Щербаченко)

СМУГАСТИК

Оповідання

Якось бавився в ніжній зеленій траві хтось маленький, м’якенький і смугастий. Малюк народився зовсім нещодавно і ще не тямив, хто він такий.
Та й з’ясувати це було доволі важко. Вранці лагідна матуся казала: «Сонечко моє, час прокидатися!» Якщо маля надто забруднювалося, мама журила: «Ну й свинка ж ти моя…» А якщо він був чистенький та охайний, називала його квіточкою.
Коли Смугастик сердито супився, якщо мама зарано кликала його з прогулянки додому, вона усміхалася: «Не дивись на мене вовчиком!» Коли, засинаючи, синочок муркотів до мами, то ставав «маминим кошенятком».

 

Тетяна Стус (Щербаченко). Смугастик. Дитяче оповідання. Книжка Біла, Синя та інші. Малюнки Жені Миронюк


Ну як тут не заплутатися?
Смугастикові дуже подобалося бавитися з тими, хто схожий на нього. Вони теж мали ніжки, лапки, вусики, хвостики, носики, вушка, животики... Кожен із них розмовляв по-своєму. І хоч це не заважало їм розуміти одне одного, але пояснити малюкові, хто він такий, ніхто не міг.
Із часом Смугастик став помічати, що всі малюки чимось відрізняються. В одних, наприклад, нема кри́лець, в інших — довгих тоненьких вусиків, у когось бракує хвостика, плавничків чи дзьобика.

Тетяна Стус (Щербаченко). Смугастик. Дитяче оповідання. Книжка Біла, Синя та інші. Малюнки Жені Миронюк


І в нього, у Смугастика, теж не було кри́лець. Значить, він все-таки не джміль і не оса.
Не було копитець. Так що він точно не зебра.
Не було аж восьми лапок, як у смугастого павучка…
А ти вже знаєш, хто він — Смугастик?


Математика 

сторінка 40-44 - письмово 

 



Немає коментарів:

Дописати коментар